горній
ГО́РНІЙ, я, є, заст., уроч.
Який міститься високо, на небі.
[Фауст:] Як все тут діє в колі вічнім, У многоликій красоті, Як сили горні в льоті стрічнім Міняють кінви золоті! (М. Лукаш, пер. з тв. Й.-В. Гете);
Ритуали застосовуються в будь-якій релігії з однією метою – очищення від низьких вібрацій і підсилення контакту з більш високими вібраціями горніх енергій Космосу (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)