горовий
ГОРОВИ́Й, а́, е́, рідко.
1. Те саме, що гірськи́й.
Сонце встає, світить і лягає, як і вставало, світило й лягало; горове повітря чисте, прозоре, пахуче... (Панас Мирний);
На зеленому сіні, з горових полонин, з запашними квітками, лежали старі татари у білих чалмах (М. Коцюбинський);
Казанлик .. в трояндовій долині Дихав теплим вітром горовим (П. Воронько).
2. Те саме, що горі́шній.
Криленко .. поставив чайника на столик і поліз на горове ліжко (М. Хвильовий).
Словник української мови (СУМ-20)