горобчичок

ГОРО́БЧИЧОК, чка, ч.

Пестл. до горо́бчик.

Як дремене Горобчичок у садок, – Болить його головонька і чубок (Л. Глібов);

[Дівчина:] Чом, сіренький горобчичок, Та й зажуривсь, та й засмутивсь? (М. Кропивницький).

Значення в інших словниках

1. горобчичок — горо́бчичок іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. горобчичок — -чичка, ч. Пестл. до горобчик.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. горобчичок — ГОРО́БЧИЧОК, чичка, ч. Пестл. до горо́бчик. Як дремене Горобчичок у садок, — Болить його головонька і чубок (Гл., Вибр., 1957, 88); [Дівчина:] Чом, сіренький горобчичок, Та й зажуривсь, та й засмутивсь? (Кроп., II, 1958, 79).  Словник української мови в 11 томах
4. горобчичок — Горобчичок, -чка м. ум. отъ горобець.  Словник української мови Грінченка