городній
ГОРО́ДНІЙ, я, є.
Прикм. до горо́д.
Наче мак червоний, Майнула хустка між городніх меж (М. Рильський);
Запитала [Вірунька], як їм завод, і дідусь Юхим з городньої бригади поділився враженням без утайки! – Оце хоч перед смертю пекло побачив (О. Гончар);
Він [Федько] давно налаштувався в дорогу і тепер сидів на призьбі, позираючи на городню стежину (Є. Доломан);
// Який вирощується на городі.
Цвітуть-процвітають маки городні і високоверхі коноплі зеленіють (Марко Вовчок);
Ще в цім році можна використати частину голодностепських земель під городні культури, а в наступному хоч усі сотні тисяч гектарів засівай бавовною (Іван Ле);
Золотились іграшкові фігури полукіпок, латочки і смужки різних відтінків городньої зелені (Ю. Логвин).
Словник української мови (СУМ-20)