городський

ГОРОДСЬКИ́Й, а́, е́, заст., розм., рідко.

Прикм. до го́род 1.

Не раз Латинців проганяли [троянці ] До самих городських валів (І. Котляревський);

– Городський чоловік на всяких грамотах тобі, як чередник на худобі... (В. Винниченко);

Як стрільчасті ватри, розцвітають канни На каймі блакитних городських куртин (М. Бажан);

// у знач. ім. городськи́й, ко́го, ч.; городська́, ко́ї, ж., розм. Житель, жителька міста.

– Всі ви, городські, такі: хлібець жувати любите, а як він родить – не знаєте (Григорій Тютюнник);

Усі городські кажуть, що у нас, над бродом, і гарно, і затишно (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. городський — Міський  Словник чужослів Павло Штепа
2. городський — Городськи́й, -ка́, -ке́ = мі́ськи́й  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
3. городський — ГОРОДСЬКИ́Й, а́, е́, рідко. Прикм. до го́род 1. Не раз Латинців проганяли [троянці ] До самих городських валів (Котл., І, 1952, 279); Як стрільчасті ватри, розцвітають канни На каймі блакитних городських куртин (Бажан, 1, 1946, 134).  Словник української мови в 11 томах
4. городський — Городський, -а, -е Городской. Городське телятко, а сільське дитятко. Ном. № 10491.  Словник української мови Грінченка