городянин
ГОРОДЯ́НИН, а, ч.
Житель міста.
Баштан в його [у нього] великий, славний – людей повно раз у раз – і городян, і селян (Марко Вовчок);
Почалася вже осінь, накрапали часом дощі, і городяни кинули ходити в цей сад, що розрісся аж на краю города (Б. Грінченко);
Місто жило вихідним днем .. Городяни лишали місто, а на їх місце приходили люди з околишніх сіл, запруджуючи вулиці, площі (М. Томчаній).
Словник української мови (СУМ-20)