господарник

ГОСПОДА́РНИК, а, ч.

Той, хто керує господарською діяльністю в якій-небудь галузі промисловості, сільського господарства.

– Він займав посаду одного з заступників крупного діяча – господарника обласного масштабу (О. Гуреїв);

З середовища робітників вийшло багато талановитих організаторів, господарників і адміністраторів у всіх галузях народного господарства (з наук. літ.);

// розм. Той, хто відає господарством якого-небудь підприємства, якоїсь установи, організації тощо.

Весь скарб загону був в обозі, який складався з шести підвід. Транспортом відав досвідчений господарник Андрій Шовкопляс (В. Петльований).

Значення в інших словниках

1. господарник — господа́рник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. господарник — -а, ч. Той, хто керує господарською діяльністю в якій-небудь галузі промисловості, сільського господарства. || розм. Той, хто відає господарством якого-небудь підприємства, якоїсь установи, організації тощо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. господарник — Господа́рник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. господарник — ГОСПОДА́РНИК, а, ч. Той, хто керує господарською діяльністю в якій-небудь галузі промисловості, сільського господарства. З середовища робітників вийшло багато талановитих організаторів...  Словник української мови в 11 томах