господарник
ГОСПОДА́РНИК, а, ч. Той, хто керує господарською діяльністю в якій-небудь галузі промисловості, сільського господарства.
З середовища робітників вийшло багато талановитих організаторів, господарників і адміністраторів в усіх галузях народного господарства (Іст. УРСР, II, 1957, 262);
— Він займав посаду одного з заступників крупного діяча — господарника обласного масштабу (Гур., Через замети, 1961, 111);
// розм. Той, хто відає господарством якого-небудь підприємства, якоїсь установи, організації тощо.
Весь скарб загону був в обозі, який складався з шести підвід. Транспортом відав досвідчений господарник Андрій Шовкопляс (Петльов., Хотинці, 1949, 188).
Словник української мови (СУМ-11)