1. Словник української мови в 11 томах

господарник

ГОСПОДА́РНИК, а, ч. Той, хто керує господарською діяльністю в якій-небудь галузі промисловості, сільського господарства.

З середовища робітників вийшло багато талановитих організаторів, господарників і адміністраторів в усіх галузях народного господарства (Іст. УРСР, II, 1957, 262);

— Він займав посаду одного з заступників крупного діяча — господарника обласного масштабу (Гур., Через замети, 1961, 111);

// розм. Той, хто відає господарством якого-небудь підприємства, якоїсь установи, організації тощо.

Весь скарб загону був в обозі, який складався з шести підвід. Транспортом відав досвідчений господарник Андрій Шовкопляс (Петльов., Хотинці, 1949, 188).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. господарник — господа́рник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. господарник — -а, ч. Той, хто керує господарською діяльністю в якій-небудь галузі промисловості, сільського господарства. || розм. Той, хто відає господарством якого-небудь підприємства, якоїсь установи, організації тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. господарник — ГОСПОДА́РНИК, а, ч. Той, хто керує господарською діяльністю в якій-небудь галузі промисловості, сільського господарства. – Він займав посаду одного з заступників крупного діяча – господарника обласного масштабу (О. Словник української мови у 20 томах
  4. господарник — Господа́рник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)