1. Словник української мови у 20 томах

господарник

ГОСПОДА́РНИК, а, ч.

Той, хто керує господарською діяльністю в якій-небудь галузі промисловості, сільського господарства.

– Він займав посаду одного з заступників крупного діяча – господарника обласного масштабу (О. Гуреїв);

З середовища робітників вийшло багато талановитих організаторів, господарників і адміністраторів у всіх галузях народного господарства (з наук. літ.);

// розм. Той, хто відає господарством якого-небудь підприємства, якоїсь установи, організації тощо.

Весь скарб загону був в обозі, який складався з шести підвід. Транспортом відав досвідчений господарник Андрій Шовкопляс (В. Петльований).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. господарник — господа́рник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. господарник — -а, ч. Той, хто керує господарською діяльністю в якій-небудь галузі промисловості, сільського господарства. || розм. Той, хто відає господарством якого-небудь підприємства, якоїсь установи, організації тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. господарник — Господа́рник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. господарник — ГОСПОДА́РНИК, а, ч. Той, хто керує господарською діяльністю в якій-небудь галузі промисловості, сільського господарства. З середовища робітників вийшло багато талановитих організаторів... Словник української мови в 11 томах