гостюк

ГОСТЮ́К, а́, ч., розм., рідко.

Те саме, що остю́к.

Вернувшись з поля стомленим, я навіть без вечері, з гостюками на шиї, послався і ліг серед двору на возі, на снопах (С. Васильченко).

Значення в інших словниках

1. гостюк — гостю́к іменник чоловічого роду остюк  Орфографічний словник української мови
2. гостюк — див. остюк.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гостюк — ОСТЮ́К (ГОСТЮ́К) (довгий щетинистий вусик на колосковій лусці у багатьох злаків), ОСТЬ рідше, ВУС розм., ОСТ заст. рідко. Хоч їли гречаний та житній хліб з остюками, проте голодні не сиділи (О. Донченко); Тверді пшениці мають остистий колос. Їх ості довші за колос і спрямовані вгору (з посібника).  Словник синонімів української мови
4. гостюк — ГОСТЮ́К див. остю́к.  Словник української мови в 11 томах