гостюк
ОСТЮ́К (ГОСТЮ́К) (довгий щетинистий вусик на колосковій лусці у багатьох злаків), ОСТЬ рідше, ВУС розм., ОСТ заст. рідко. Хоч їли гречаний та житній хліб з остюками, проте голодні не сиділи (О. Донченко); Тверді пшениці мають остистий колос. Їх ості довші за колос і спрямовані вгору (з посібника).
Словник синонімів української мови