гоя
ГО́Я, виг.
Уживається як заспів на початку речення.
– Гой, гоя, гоя! Новії покої Нумо лиш квітчати, Гостей сподіватись (Т. Шевченко);
Спав я нічку, спав я другу, Годі знести серцю тугу; Гоя коні, гоя сиві, Будьте ви ми [мені] хоч зичливі! (Ю. Федькович).
Словник української мови (СУМ-20)