грабар
ГРА́БА́Р, гра́баря́, ч.
Робітник на земляних роботах; землекоп.
Серед забутого місця пролягала широка дорога аж на гору. Грабарі зрівняли її, розгладили, хоч котись (Панас Мирний);
Артілі грабарів чистять зрошувальні канали (О. Гончар).
ГРАБА́Р, я́, ч., діал.
Гробокопач.
Грабарі стиха труну підняли, Бережно в землю її опустили, Яму зарили і горбик звели (Я. Щоголів);
Пішли й грабарі. Яма була готова. Глибокої ночі піде сюди важкий труповий дух (М. Хвильовий).
Словник української мови (СУМ-20)