грабарка
ГРАБА́РКА, и, ж.
1. Віз, дроги з довгим ящиком для перевезення землі.
Тоді якраз будівництво переживало той неповторний період, коли кайло замінялося перфоратором, лопата – екскаватором, грабарка – вагоном (Яків Баш);
Дід Гнилоквас поволеньки суне далі, й немащені колеса грабарки повискують сухим голодним вищанням (Є. Гуцало).
2. Велика лопата.
І взявся [батько] за роботу. Згинався, з розмаху заганяв обома руками грабарку в купу вугілля на тендері, не розгинаючись, обертався з нею до печі і з розгону жбурляв у вогненну пащу (Д. Бедзик);
Яків, оголений до пояса, великою грабаркою накидає пісок у ящик (М. Руденко).
Словник української мови (СУМ-20)