грабина
ГРАБИ́НА, и, ж.
1. Дерево граба.
Затремтить міцна грабина Од коріння до вершка, На сніги зернисті, сині, Боком падає, важка (М. Стельмах);
// Деревина цього дерева.
А кийочок у мене добрий був – із грабини (А. Кащенко);
Везуть брили червоного шиферу, від Родні – камінь, з лівого берега Дніпра – дуби, грабину, липи (С. Скляренко);
Вломлю собі з грабини костурець (Л. Костенко).
2. Грабовий ліс, грабові дерева.
А справа і зліва ліс чорний та темний, грабина, як свічки (А. Свидницький);
– В долині росли вільхи, осокори, а на горбах грабина, клени та акація (К. Гриб);
Хутір без воріт. Густа грабина сплелася (Б. Харчук).
Словник української мови (СУМ-20)