Словник української мови у 20 томах

градина

ГРАДИ́НА, и, ж., розм.

Крупинка граду (див. град¹ 1).

– Вилягло! Усе вилягло! – з болем вигукнула Василина і для чогось почала вигрібати з поля на дорогу добірні градини (М. Стельмах);

Часто сипало з неба градом, і деякі градини були такі завбільшки, як курячі яйця (Валерій Шевчук);

* Образно. З якимсь лагідним вуркотінням опадали навколо гарячі градини знесилених осколків (В. Козаченко);

* У порівн. Місяць затягло тучами, у світлі фар стали пролітати сніжинки, навскісні, бистрі, як градини (О. Гончар).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. градина — гради́на іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
  2. градина — -и, ж., розм. Крупинка граду (див. град I 1)).  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. градина — ГРАДИ́НА, и, ж., розм. Крупинка граду ( див. град¹ 1). Розміри градин іноді досягають величини курячого яйця (Фіз. геогр., 5, 1956, 93); В зоні нижче рівня нульових температур градини тануть, утворюючи зливовий дощ з великими краплями (Наука..  Словник української мови в 11 томах