градусник

ГРА́ДУСНИК, а, ч., розм.

Те саме, що термо́метр.

Узяв [Петро] у дівчини градусник, заклав собі під пахву (А. Головко);

– Я оце знову поставила йому градусника: тридцять дев'ять і сім... (Б. Антоненко-Давидович).

Значення в інших словниках

1. градусник — гра́дусник іменник чоловічого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. градусник — -а, ч., розм. Те саме, що термометр.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. градусник — Тепломірка, див. термометр  Словник чужослів Павло Штепа
4. градусник — ТЕРМО́МЕТР (прилад для вимірювання температури); ГРА́ДУСНИК, ТЕПЛОМІ́Р заст.; ТЕРМО́ГРАФ (самописний прилад). Увійшла медсестра, принесла термометри — міряти вечірню температуру (В.  Словник синонімів української мови
5. градусник — ГРА́ДУСНИК, а, ч., розм. Те саме, що термо́метр. Узяв [Петро] у дівчини градусник, заклав собі під пахву (Головко, І, 1957, 466); На піску градусник показував шістдесят-сімдесят вище нуля (Жур., Вечір.., 1958, 40).  Словник української мови в 11 томах
6. градусник — Градусник, -ка м. = тепломір. Тепломір деякі називають просто градусником. Ком. Р. ІІ. 79.  Словник української мови Грінченка