градусник
ГРА́ДУСНИК, а, ч., розм. Те саме, що термо́метр.
Узяв [Петро] у дівчини градусник, заклав собі під пахву (Головко, І, 1957, 466);
На піску градусник показував шістдесят-сімдесят вище нуля (Жур., Вечір.., 1958, 40).
Словник української мови (СУМ-11)