грак
ГРАК, а́, ч.
Те саме, що га́йворон.
Бастувала чугунка, скрізь було глухо, каламутно, самотньо якось, і тільки граки чорним ланцюгом крил в'язали з світом село (М. Коцюбинський);
У верховіттях упевнено ярмаркували чорні граки (О. Гончар);
* У порівн. Сидів чоловік плечистий, приземкуватий, з чорним щетинястим усом; чорне волосся посивіло в його космами; од лівого виска він чорнявий як грак (Марко Вовчок).
Словник української мови (СУМ-20)