грак
ГРАК, а́, ч. Те саме, що га́йворон.
Бастувала чугунка, скрізь було глухо, каламутно, самотньо якось, і тільки граки чорним ланцюгом крил в’язали з світом село (Коцюб., II, 1955, 73);
У верховіттях упевнено ярмаркували чорні граки (Гончар, Таврія.., 1957, 115);
*У порівн. Чорне волосся посивіло в його космами, од лівого виска він чорнявий як грак (Вовчок, І, 1955, 243).
Словник української мови (СУМ-11)