грайливість
ГРАЙЛИ́ВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. грайли́вий 1, 2.
Аркадію не хотілося йти з класу [слідом за іншими], але якась дитяча грайливість і веселий захват кинули його на цю непотрібну витівку (Коп., Тв., 1955, 329);
— Товаришка Марковська, — поправила Любов Прохорівна з притаманною їй жіночою грайливістю (Ле, Міжгір’я, 1953, 421);
Всю грайливість наче рукою зняло з гарненького обличчя чимось прикро враженої пані Роксолани (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 39).
Словник української мови (СУМ-11)