граматка
ГРАМА́ТКА, и, ж.
1. заст. Буквар.
Діждали неділі, і Іван Федорович сходив до дяка і договорив за два мішки пшениці вивчити з Кириликом граматку (Панас Мирний);
– Ви й досі не забулись, скільки тих смертельних гріхів? – спитав Радюк. – Авжеж, не забулась!.. Як вивчила напам'ять в граматці усі гріхи, то й досі пам'ятаю (І. Нечуй-Левицький);
Романко налапав на полиці стару, заяложену граматку, і хлопці подались у стодолу. Почалось вчиття (М. Коцюбинський).
2. рел.-церк. Поминальна книга або поминальний список.
Маруся поставила до гурту і свою мисочку і граматку батюшці подала, щоб пом'янув її родичів (Г. Квітка-Основ'яненко);
– Якби й ми несподівано наскочили, то не встиг би той ваш Наливайко і в граматку записатись (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)