грамотно
ГРА́МОТНО.
Присл. до гра́мотний 2, 3.
– Написано грамотно, – продовжував секретар. – Ви повинні й далі працювати (О. Донченко);
Вона ніколи не підвищувала свій напрочуд мелодійний голос, говорила розмірено, надзвичайно грамотно (Г. Усач);
[Макар:] Треба вчити молодь. [Хмара:] Щоб усі, як один, грамотно брали вугілля (О. Корнійчук).
Словник української мови (СУМ-20)