гранд
ГРАНД, а, ч.
1. Спадковий титул аристократа в Іспанії, а також особа, що має цей титул.
[Дон Жуан:] Уже ж я не баніт, а гранд іспанський, і вам не сором буде стати до шлюбу зо мною (Леся Українка);
Іспанія – країна грандів, сеньйорит і кабальєро – вигадала бій биків (Я. Качура);
Було щось інтимно-товариське в стародавньому звичаї-праві гранда звертатись до короля, як і король до нього, на “ти” (Н. Королева).
2. перен. Про досвідчену людину.
– За рік через свої руки пропущу десять акторських і режисерських обдарувань, але при цьому буде можливість повноцінно працювати МХАТівським грандам, – розповідає Олег Павлович (з газ.);
// чого. Про авторитетну установу, організацію і т. ін.
Фірму “Фуджі” – одного з грандів японського бізнесу – простаком у справах аж ніяк не назвеш (з газ.);
“Барселона” – один з грандів європейського футболу, багаторазовий володар континентальних кубків (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)