графинчик
ГРАФИ́НЧИК, а, ч.
Зменш. до графи́н.
Балабуха глянув на стіл: на столі не було графинчика з ромом (І. Нечуй-Левицький);
Біля столу сидять Кирпа і Музиченко, перед ними графинчик, дві чарки і шматочок хліба (М. Кропивницький);
Вона підсунула до Івана Кіндратовича графинчик з янтарною рідиною (Д. Ткач).
Словник української мови (СУМ-20)