гримонути
ГРИМОНУ́ТИ¹, ну́, не́ш, док., однокр., розм.
Підсил. до гри́мнути¹.
Фортарріго підбіг і люто гримонув на нього: – А вбити тебе мало, драбуго окаянний! Бач, ограбував мене і тікає! (М. Лукаш, пер. з тв. Д. Боккаччо);
Ночви гримонули на ескалатор і ковзнули вниз (В. Нестайко).
Словник української мови (СУМ-20)