гримонути
ГРИМОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр., розм. Підсил. до гри́мнути².
— Я відразу й не второпав: які дзвони, хто дзвонить? Подався за нею [тіткою Пріською], аж як гримоне [грім]… (Юхвід, Оля, 1959, 57).
Словник української мови (СУМ-11)ГРИМОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр., розм. Підсил. до гри́мнути².
— Я відразу й не второпав: які дзвони, хто дзвонить? Подався за нею [тіткою Пріською], аж як гримоне [грім]… (Юхвід, Оля, 1959, 57).
Словник української мови (СУМ-11)