гілчастий
ГІЛЧА́СТИЙ¹, а, е.
Те саме, що гілля́стий.
По стоїщу видно було багато невисоких смерек, що їм іще в молодості було утято вершок. Така смерека вже не росте в височінь, а розкладається вшир, стає крислатою, гілчастою (Г. Хоткевич);
Тихий день ввійшов у сад гілчастий, Пахощі медвянії розлив (Л. Забашта);
До низької товстої гілки козак прив'язав за задні ноги дикого козла, його гілчасті роги майже торкались оголених коренів сосни (Ю. Логвин);
* Образно. І ліс ловить і задоволено бурмотить: шепеляво гуде пісню в зелену гілчасту бороду (В. Винниченко).
ГІЛЧА́СТИЙ², а, е.
Те саме, що голча́стий.
То працюють правнуки й онуки Тих дідів, хто на пісках садив Сосни ці дзвенючі та гілчасті (П. Дорошко);
Гілчаста гілочка ялини.
Словник української мови (СУМ-20)