гілочка
ГІ́ЛОЧКА, и, ж.
Зменш.-пестл. до гі́лка.
Вітерець заснув, і гілочки.., дрімаючи, ледве-ледве колишуться (Г. Квітка-Основ'яненко);
Зламана берізка, немов благаючи, простягла на снігу до мене свої голі тоненькі гілочки (Б. Антоненко-Давидович);
Кожна найменша гілочка була оправлена в прозору кригу, світилася й блищала, і ціле дерево здавалося зроблене геніальним майстром із чистого скла (І. Багряний);
На столі горить свічка, прикрашена напівобсипаною, сухою ялинковою гілочкою (із журн.);
А нікого, нікого нема на землі, ні єдиної гілочки нашого роду! (Л. Костенко).
Словник української мови (СУМ-20)