гілочка —
гі́лочка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири гі́лочки
Орфографічний словник української мови
гілочка —
див. мирувальник
Словник церковно-обрядової термінології
гілочка —
-и, ж. Зменш.-пестл. до гілка.
Великий тлумачний словник сучасної мови
гілочка —
ГІ́ЛОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до гі́лка. Вітерець заснув, і гілочки.., дрімаючи, ледве-ледве колишуться (Г. Квітка-Основ'яненко); Зламана берізка, немов благаючи, простягла на снігу до мене свої голі тоненькі гілочки (Б.
Словник української мови у 20 томах
гілочка —
ГІ́ЛОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до гі́лка. Вітерець заснув, і гілочки.. дрімаючи, ледве-ледве колишуться (Кв.-Осн., II, 1956, 40); Ольга Григорівна глянула на бузок, розправила гілочку (Донч., V, 1957, 539).
Словник української мови в 11 томах
гілочка —
Гілочка, -ки ж. ум. отъ гілка.
Словник української мови Грінченка