гілочка
ГІ́ЛОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до гі́лка.
Вітерець заснув, і гілочки.. дрімаючи, ледве-ледве колишуться (Кв.-Осн., II, 1956, 40);
Ольга Григорівна глянула на бузок, розправила гілочку (Донч., V, 1957, 539).
Словник української мови (СУМ-11)