гілчастий
ГІЛЧА́СТИЙ¹, а, е. Те саме, що гілля́стий.
Тихий день ввійшов у сад гілчастий, Пахощі медвянії розлив. Як же треба берегти те щастя, За яке життям ти заплатив (Забашта, Вибр., 1958, 27).
ГІЛЧА́СТИЙ², а, е, діал. Голчастий.
Од соснового гілля впали гілчасті тіні на голівки, на мармурові лиця (Вас., І, 1959, 307);
Не верба, не ламка тополина, — шпилькувата гілчаста ялина сизе віття здійма на зорі (Рудь, Дон. зорі, 1958, 24);
То працюють правнуки й онуки Тих дідів, хто на пісках садив Сосни ці дзвенючі та гілчасті (Дор., Серед степу.., 1952, 103).
Словник української мови (СУМ-11)