гіпюр
ГІПЮ́Р, у, ч.
Вид мережива з опуклим узором.
Розчервоніла коло печі Уляна ступає поруч Карпа в тісній кофті з рожевого гіпюру (В. Кучер);
Гіпюр відзначається м'якістю та еластичністю, він є незамінним для виготовлення вечірніх нарядів, які можуть складатися повністю із гіпюру або мати лише окремі елементи з цього матеріалу (кружевні рукави, спинки та ін.) (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)