1. Словник української мови у 20 томах

гіпюр

ГІПЮ́Р, у, ч.

Вид мережива з опуклим узором.

Розчервоніла коло печі Уляна ступає поруч Карпа в тісній кофті з рожевого гіпюру (В. Кучер);

Гіпюр відзначається м'якістю та еластичністю, він є незамінним для виготовлення вечірніх нарядів, які можуть складатися повністю із гіпюру або мати лише окремі елементи з цього матеріалу (кружевні рукави, спинки та ін.) (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гіпюр — гіпю́р іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. гіпюр — -у, ч. Сорт мережива з опуклим узором; різновид тканини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гіпюр — гіпю́р (франц. guipure) сорт мережива з опуклим візерунком. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. гіпюр — ГІПЮ́Р, у, ч. Сорт мережива з опуклим узором. Розчервоніла коло печі Уляна ступає поруч Карпа, в тісній кофті з рожевого гіпюру (Кучер, Трудна любов, 1960, 163). Словник української мови в 11 томах