давильник
ДАВИ́ЛЬНИК, а, ч.
1. Той, хто видавлює сік з винограду.
[Четверта частина хору:] Все те йде в велику кадку [діжку], до давильників під ноги, Свіжі, чисті виногрона топчуть потоптом вони (М. Лукаш, пер. з тв. Й.-В. Гете);
Виявлені фольклорні записи дають можливість стверджувати, що існували пісні збирачів і давильників винограду, пісні гончарів і борошномелів (з навч. літ.).
2. Робітник, що виготовляє порожнисті вироби з листового металу.
Складні деталі для мідних духових інструментів давильник виготовляє на спеціальному токарно-давильному верстаті (з наук.-техн. літ.);
Давильник видавлює на верстаті сферичні, конічні та циліндричні поверхні виробів із застосуванням простих і розбірних патронів (з наук.-техн. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)