давильник

ДАВИ́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто видавлює сік.

[Четверта частина хору:] Все те йде в велику кадку, до давильників під ноги. Свіжі, чисті виногрона топчуть потоптом вони (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 391).

Значення в інших словниках

1. давильник — дави́льник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. давильник — -а, ч. Той, хто вичавлює сік.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. давильник — ДАВИ́ЛЬНИК, а, ч. 1. Той, хто видавлює сік з винограду. [Четверта частина хору:] Все те йде в велику кадку [діжку], до давильників під ноги, Свіжі, чисті виногрона топчуть потоптом вони (М. Лукаш, пер. з тв. Й.-В.  Словник української мови у 20 томах