1. Словник української мови в 11 томах

давильник

ДАВИ́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто видавлює сік.

[Четверта частина хору:] Все те йде в велику кадку, до давильників під ноги. Свіжі, чисті виногрона топчуть потоптом вони (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 391).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. давильник — дави́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. давильник — -а, ч. Той, хто вичавлює сік. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. давильник — ДАВИ́ЛЬНИК, а, ч. 1. Той, хто видавлює сік з винограду. [Четверта частина хору:] Все те йде в велику кадку [діжку], до давильників під ноги, Свіжі, чисті виногрона топчуть потоптом вони (М. Лукаш, пер. з тв. Й.-В. Словник української мови у 20 томах