давильник
дави́льник
-а, ч.
Той, хто вичавлює сік.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- давильник — дави́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- давильник — ДАВИ́ЛЬНИК, а, ч. 1. Той, хто видавлює сік з винограду. [Четверта частина хору:] Все те йде в велику кадку [діжку], до давильників під ноги, Свіжі, чисті виногрона топчуть потоптом вони (М. Лукаш, пер. з тв. Й.-В. Словник української мови у 20 томах
- давильник — ДАВИ́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто видавлює сік. [Четверта частина хору:] Все те йде в велику кадку, до давильників під ноги. Свіжі, чисті виногрона топчуть потоптом вони (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 391). Словник української мови в 11 томах