давильник

ДАВИ́ЛЬНИК, а, ч.

1. Той, хто видавлює сік з винограду.

[Четверта частина хору:] Все те йде в велику кадку [діжку], до давильників під ноги, Свіжі, чисті виногрона топчуть потоптом вони (М. Лукаш, пер. з тв. Й.-В. Гете);

Виявлені фольклорні записи дають можливість стверджувати, що існували пісні збирачів і давильників винограду, пісні гончарів і борошномелів (з навч. літ.).

2. Робітник, що виготовляє порожнисті вироби з листового металу.

Складні деталі для мідних духових інструментів давильник виготовляє на спеціальному токарно-давильному верстаті (з наук.-техн. літ.);

Давильник видавлює на верстаті сферичні, конічні та циліндричні поверхні виробів із застосуванням простих і розбірних патронів (з наук.-техн. літ.).