1. Орфографічний словник української мови

давильник

дави́льник

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. давильник — -а, ч. Той, хто вичавлює сік. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. давильник — ДАВИ́ЛЬНИК, а, ч. 1. Той, хто видавлює сік з винограду. [Четверта частина хору:] Все те йде в велику кадку [діжку], до давильників під ноги, Свіжі, чисті виногрона топчуть потоптом вони (М. Лукаш, пер. з тв. Й.-В. Словник української мови у 20 томах
  3. давильник — ДАВИ́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто видавлює сік. [Четверта частина хору:] Все те йде в велику кадку, до давильників під ноги. Свіжі, чисті виногрона топчуть потоптом вони (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 391). Словник української мови в 11 томах