двоокий
ДВОО́КИЙ, а, е.
Який має два ока.
Коли Робінзон Крузо діалогізує з Біблією про сенс буття, на нього осторонь дивиться анонімний хтось – цього разу чорна двоока коза мефістофельського сумніву, марнотної тлінності (із журн.);
* Образно. Шістдесят коробок-вагонів – шістдесят суглобів у дракона. Спереду вогненноока голова – велетенський двоокий циклоп – надпотужний паротяг (І. Багряний).
Словник української мови (СУМ-20)