двійня
ДВІ́ЙНЯ, і, ж.
Те саме, що двійня́та 1.
Сеї ночі .. Марія родила двійню! (М. Коцюбинський);
– Не дітей я хочу, а сина. Тільки одного, щоб було кому передати маєтки, не ділити їх. – А коли б я народила вам двійню? – засміялася вона (Валерій Шевчук);
Ніна сама походить із двійні, в їхній жіночій лінії це траплялося неодноразово (Ю. Андрухович);
У міні-зоопарку райцентру Василівка народилася двійня берберійських левенят (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)