двієчниця

ДВІ́ЄЧНИЦЯ, і, ж., розм.

Жін. до дві́єчник.

Мій свекор одразу впізнав свою “улюблену” двієчницю, хоч вона була і не в шкільній формі (із журн.).

Значення в інших словниках

1. двієчниця — дві́єчниця іменник жіночого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. двієчниця — -і, розм. Жін. до двієчник.  Великий тлумачний словник сучасної мови