дискотека
ДИСКОТЕ́КА, и, ж.
1. Танцювальний зал, де прослуховують, програють диски (у 3 знач.), музичні записи і танцюють під них.
Людські синочки йдуть у дискотеки, Там снікерси їдять і чебуреки, А наш синок хай відстає від них? Хай, як сирітка, ходить по пивних? (П. Глазовий);
Він .. відкрив платну дискотеку в Чортополі (Ю. Андрухович).
2. Танці в такому залі.
На дискотеки вона майже не ходила (А. Кокотюха);
Із центру долинали звуки попсової дискотеки (Любко Дереш).
3. Зібрання дисків (у 3 знач.).
Учасники конференції переглянули тематичну дискотеку (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)