дискреція
ДИСКРЕ́ЦІЯ, ї, ж., книжн.
Вирішення посадовою особою або державним органом якого-небудь питання на власний розсуд.
Німецький вчений Б. Шлоєр висловив таку думку: “Адміністративне право неможливе без дискреції, адже нереально передбачити наперед усі випадки в житті” (із журн.);
Найчастіше застосування дискреції на державному рівні пов'язане з надзвичайними ситуаціями, війною, тероризмом, загрозами розпаду держави (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)