добротворець

ДОБРОТВО́РЕЦЬ, рця, ч.

Той, хто творить добро.

– Чи то гоже, аби князь-добротворець та розплачувався за провини люду свого? (Д. Міщенко);

Наївній дитині імператор уявлявся суворим, але справедливим суддею і добротворцем (М. Слабошпицький).

Значення в інших словниках

1. добротворець — -рця, ч. Те саме, що добродійник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. добротворець — див. Добрий  Словник синонімів Вусика
3. добротворець — Добротворець, -рця м. Благодѣтель.  Словник української мови Грінченка