добротворець

добротво́рець

-рця, ч.

Те саме, що добродійник.

Значення в інших словниках

1. добротворець — ДОБРОТВО́РЕЦЬ, рця, ч. Той, хто творить добро. – Чи то гоже, аби князь-добротворець та розплачувався за провини люду свого? (Д. Міщенко); Наївній дитині імператор уявлявся суворим, але справедливим суддею і добротворцем (М. Слабошпицький).  Словник української мови у 20 томах
2. добротворець — див. Добрий  Словник синонімів Вусика
3. добротворець — Добротворець, -рця м. Благодѣтель.  Словник української мови Грінченка