добротворчий
ДОБРОТВО́РЧИЙ, а, е.
Стос. до добротворення.
“Мушу” – чимось зарадити: звідси, а не від самої тільки жаги світового панування, походять розмаїті форми американського, цілком щирого, добротворчого місіонерства (О. Забужко);
У слові, надто ж батьківському чи материнському, приховано силу незвичайну – як добротворчу, так і руйнівну (з навч. літ.);
У повоєнні роки Олесь Гончар уславлював людину в мирній добротворчій праці, робочі будні, тривоги і радощі (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)