доброчинно

ДОБРОЧИ́ННО.

Присл. до доброчи́нний.

Анарх любив Хлоню, й на нього він завжди впливав доброчинно (М. Хвильовий);

Випрохала [дочка] натомість у батька дозвіл піти в черниці і разом із служницею своєю вступила в один монастир .. Там жили вони доброчинно і праведно ще багато років (М. Лукаш, пер. з тв. Д. Боккаччо);

“Враження від капрійської природи такі гармонійні і так доброчинно впливають на мою психіку, що я таки просто одужую,” – говорив М. Коцюбинський (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. доброчинно — доброчи́нно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. доброчинно — Присл. до доброчинний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. доброчинно — Доброчи́нно, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)